Лютий 25, 2015

5 способів захиститись від електромагнітного випромінювання мобільного телефону

У наш час мобільний зв’язок став невід’ємною частиною повсякденного життя людини, при цьому створюється значне електромагнітне навантаження на її організм. Більшість користувачів мобільних телефонів навіть і не задумуються про електромагнітне випромінювання мобільного телефону, та шкоду, яку несе це благо цивілізації, думаючи, що якщо телефони продаються в магазині, то вони є безпечними для організму.

На сьогоднішній день в Україні використовується більше 50 мільйонів мобільних телефонів. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я на початку ХХІ століття у світі нараховувалося 1,5 мільярда абонентів стільникового зв’язку, що становило 19 % населення планети. Зараз ця цифра ще вища. Чи є в таких умовах можливість захисту від електромагнітного випромінювання стільникових телефонів?

Яку відстань до базових станцій стільникового зв’язку можна вважати безпечною?

Система мобільного зв’язку складається з базових станцій і мобільних телефонів, які перебувають в зоні їх дії й обмінюються даними між собою. Базові станції розміщуються одна від одної на відстані 0,3-15 км, утворюючи між собою так звані «стільники».

Зв’язок між мобільним терміналом (телефоном) і базовою станцією здійснюється за допомогою електромагнітних хвиль УВЧ-діапазону. Цифровий стандарт GSM розшифровується як Global System for Mobile Communication. Стандарт GSM-900 використовує електромагнітне випромінювання із частотою 900 МГц.

У містах базові станції стільникового мобільного зв’язку, як правило, розміщують безпосередньо в житловій забудові, переважно на дахах будинків, з радіусом їх дії до 1 км.

Основним джерелом електромагнітного випромінювання від вишок стільникового зв’язку (ЕМВ) є антена. Антена встановлюється на домінуючій висоті, у містах – на дахах висотних житлових та адміністративних споруд. Розповсюдження сигналу (електромагнітне випромінювання від вишок стільникового зв’язку) від антени йде в залежності від встановлених завдань у вертикальному та горизонтальному напрямках.

При розташуванні на одному даху (майданчику) кількох базових станцій рівень ЕМВ збільшується, і, як наслідок, збільшуються зони, в яких потрібно обмежувати житлове будівництво. Випромінювання від вишок стільникового зв’язку залежить від їх кількості та кількості передавачів, які на них розміщені, потужності передавачів, місця розташування базових станцій.

Випромінювання від вишок стільникового зв’язку, в залежності від відстані та висоти розміщення можуть бути в дуже широких діапазонах: вимірювання електромагнітного випромінювання від вишок стільникового зв’язку може показати значення від 0,0062 до 12,5 мкВт/см2. Проведені дослідження із вимірювання електромагнітного випромінювання від вишок стільникового зв’язку  показали, що нормативний рівень у 2,5 мкВт/см2 відповідно до Державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітного випромінювання (№ 239 від 01.08.1996 р.) визначається на відстані 80 м від базової станції.

Випромінювання від вишок  стільникового зв’язку на висоті 2 м над поверхнею землі і на відстані від 2 до 200 м від них становить від 1,7 до 0,0045 мкВт/см2. Таке ЕМВ є безпечним для здоров’я людей. Проте, як показують результати вимірювань електромагнітного випромінювання, на висотах понад 6 м над землею рівні ЕМВ перевищують показник у 2,5 мкВт/см2. У зв’язку з цим потрібно бути дуже обережним під час придбання квартири на верхніх поверхах будинку.

Якщо Ви бачите зі свого вікна антену базової станції мобільного зв’язку і Вас постійно турбують хронічні чи алергічні хвороби, головний біль, то з метою виключення дії ЕМВ від цієї станції Вам потрібно дізнатися її потужність і напрямок (вертикальний та горизонтальний) поширення сигналу для виключення дії ЕМВ на Ваш організм. Такі дані можна отримати в місцевій санітарно-епідеміологічні станції (якщо вони є) або ж замовити таке дослідження із вимірювання електромагнітного випромінювання у фахівців Науково-сервісної фірми «ОТАВА».

У житловій забудові рівень ЕМВ від базових станцій становить у середньому від 0,1 до 0,2 мкВт/см2. Максимальна відстань від базової станції, при якій рівень ЕМВ перевищує гігієнічний норматив (2,5 мкВт/см2), може становити від 100 до 120 м.

Потужність випромінювання від вишок стільникового зв’язку є перемінною в часі і залежить від наявності мобільних телефонів у зоні обслуговування конкретної станції та бажання власників мобільних телефонів подзвонити (вихідні, святкові дні). У нічні години ЕМВ станцій близьке до нуля. Для економії електроенергії деякі оператори мобільного зв’язку відключають свої передавачі й опромінення не виникає.

Для задоволення максимальних потреб абонентів оператори мобільних мереж встановлюють внутрішнє приймально-передавальне обладнання із застосуванням спеціальних антен у підземних і наземних спорудах, куди звичайним шляхом не можуть проникнути радіохвилі (паркінги, супермаркети, метро).

Зазвичай, як показують проведені дослідження із вимірювання електромагнітного випромінювання, такі антени встановлені на висоті 3,5 м від підлоги і є джерелом електромагнітного випромінювання, яке перевищує 2,5 мкВт/см2, якщо безпосередньо наближатися до них. Тому потрібно, щоб власники таких приміщень встановлювали й обгороджували такі зони обмеженого доступу до випромінюючих антен.

Якщо у Вас паркомісце в такому паркінгу, то з метою зменшення впливу ЕМВ поцікавтесь у власника, де розташована така антена й уникайте наближення до неї. Щоб переконатись, що це місце є безпечним, – замовте проведення вимірювання електромагнітного випромінювання у Науково-сервісній фірмі «ОТАВА».

Електромагнітне випромінювання мобільних телефонів може призводити до пошкодження ДНК

Мобільні телефони стандарту GSM-900/DCS-180 є джерелом електромагнітного випромінювання ультрависокої частоти. Як показують результати вимірювань електромагнітного випромінювання мобільного телефону, щільність потоку електромагнітної енергії на відстані 5 см від корпусу телефону може становити від 5 до 300 мкВт/см2 в залежності від типу (марки) телефону. На відстані 40 см рівень ЕМП становить від 1,3 до 0,6 мкВт/см2.

В залежності від моделі телефону та типу його антени (вбудована, диполь, спіральна) питомий коефіцієнт поглинання (SAR розрахункова величина) може коливається в значних межах 0,59-1,48.

Результати експериментів з вимірювання електромагнітних випромінювань мобільних телефонів показали, що лише 30% електромагнітного випромінювання мобільного телефону іде для встановлення зв’язку з базовою станцією, а решта 70 % поглинається головою і тілом абонента. Ділянки опромінення під час роботи телефону – головний мозок та рецептори вестибулярного і зорового аналізаторів.

Проведені дослідження із вимірюванням електромагнітного випромінювання мобільних телефонів показали, що реальні показники максимального значення інтенсивності електромагнітного випромінювання мобільних телефонів не відповідають їх паспортним характеристикам.

Електромагнітне випромінювання мобільного телефонуу режимі очікування має мінімальні показники (ЕМВ становить десяті або навіть соті частки мкВт/см2), засвідчуючи лише свою присутність у мережі. Під час телефонної розмови рівень електромагнітного випромінювання мобільного телефону  різко зростає і становить від одиниць до сотень мкВт/см2 у безпосередній близькості від телефону.

Що стосується шкідливого впливу електромагнітного випромінювання мобільних телефонів, то в 2004 році на замовлення Європейського Союзу були проведені дослідження. Їхні результати показали, що ЕМВ від мобільних телефонів пошкоджує ДНК клітин у лабораторних умовах.

Науковці провели анкетне опитування користувачів мобільних телефонів. Було встановлено, що тривале користування мобільними телефонами призводить до розвитку неврастенічного синдрому, який проявляється у підвищеній роздратованості, швидкій стомлюваності, важкості зосередитися на роботі, зниженні концентрації уваги.

В активних користувачів мобільних телефонів було виявлено зростання в’язкості крові, що призводить до порушення діяльності серцево-судинної системи. Ризик розвитку невриноми слухового нерву (доброякісна пухлина) та гліоми (злоякісна пухлина головного мозку) зростає в 3 рази після 10 років користування мобільним телефоном в порівнянні з особами, що не користуються мобільним зв’язком. Також, якщо чоловік увесь день носить на поясі або в кишені штанів увімкнутий телефон, то це призводить до зниження кількості сперматозоїдів та зменшення їх рухливості.

Навушники та гучний зв’язок ефективні методи захисту від електромагнітного випромінювання

Без мобільного телефону людині в сучасних умовах цивілізації важко уявити своє життя. Для захисту від електромагнітного випромінювання користувачам мобільних телефонів потрібно дотримуватися декількох простих правил:

  • для захисту від електромагнітного випромінювання слід максимально скоротити тривалість розмов по телефону без проводових навушників до 15-30 хвилин на добу (попри розповсюджену думку, про те, що блютуз гарнітура сприяє зменшенню опромінювання, насправді вона не лише не слугує захистом від електромагнітного випромінювання, але є додатковим його джерелом);
  • для захисту від електромагнітного випромінювання варто звертати увагу на характеристики телефону. При купівлі телефону потрібно прослідкувати за тим, щоб його питомий коефіцієнт поглинання (SAR) не перевищував 1 Вт/кг, таку інформацію можна знайти в інструкції з експлуатації телефону, проте, як показує практика, ці дані можуть не відповідати дійсності. Щоб бути впевненим у своєму телефоні, потрібно знати його рівень ЕМВ. Послугу з вимірювання електромагнітного випромінювання пропонують фахівці Науково-сервісної фірми «ОТАВА»;
  • щоб захиститись від електромагнітного випромінювання, не варто тримати одночасно біля голови мобільний телефон та трубку звичайного телефону;
  • не розмовляти по телефону без навушників в автомобілі, громадському транспорті, метрополітені (оскільки металевий кузов призводить до екранування ЕМП і телефон починає випромінювати більшу потужність ЕМП);
  • захиститись від електромагнітного випромінювання мобільного телефону також допоможе використання функції гучного зв’язку, а також використання навушників.

Ярослав Першегуба,
канд. мед. наук, ст. наук. співробітник 
лабораторії канцерогенних факторів ДУ «ІГМЕ ім. О.М. Марзєєва НАМНУ»